На Андрія-вечорниці ворожили молодиці
На поганого свого з попон довгих літ
Я собі нагадаю на того,
кому співаю,
На того,
хто у серденьку залишив найперший слід.
Ой, ти люта віхло,
зимонько зима,
А без нього дихати навіть сил нема.
Почаруй метелце на Андрія знов, Причаруй
метелце цю шкільну любов.
Причаруй метелце цю шкільну любов.
Ворожилу отоспівала,
Вірла і промовляла,
Де ж ти, щастя, забарилась?
Ой, скажи, зима,
Я ім'я твоє писала,
Ну, а доля підіграла
І знайшла свого Андрія В світі, кращого нема.
Ой,
ти люта віхло,
зимонько зима,
А без нього дихати навіть сил нема.
Почаруй метелце на Андрія знов,
Причаруй метелце цю шкільну любов.
Причаруй метелце цю шкільну любов.
На вулиці снігурі і
морозна шічка,
Тільки гляне Андрій за шаріє личко,
Посміхнеться Андрій,
серце защепече,
Ця кохання шкільне обняло заплечі.
Ця кохання
шкільне обняло.
Ой, ти
люта віхло,
зимонько зима,
А без нього дихати навіть сил нема.
Причаруй метелце на Андрія знов,
Причаруй метелце цю шкільну любов.
Причаруй метелце цю шкільну любов.