Коли щоранку піймаються знамена,
І по-братими всі в шерензі як один,
Чекає нас земля навік знещена,
Родюча лише від сонця і води,
Заради неї пройдемо шляхами,
Як і солдату суджено пройти.
А батьківщина спільна, донька і мама,
За честь її єдину захистить.
Хрокуєш марш,
плічо пліч з братом,
Героям слава, смертям врагам,
За гідну долю вміємо стояти,
За Україну подвічний храм.
Коли щоразу відкриваємо дорогу,
Де честь і совість переможе все,
Воєць заради рідного порогу,
Здолає, стерпить, витрима, знесе.
Заради ворі
і заради стягу,
На всі віки,
у місті і в селі,
В солдата є сміливість і відвага,
Сприяти миру щастю на землі.
Хрокуєш марш,
плічо пліч з братом,
Героям слава,
смертям врагам,
За гідну долю вміємо стояти,
За Україну подвічний храм.
За
Україну подвічний храм.