Вечер тихенько у викно постукал,
Чё-сь он мне казал, тільки я не слухал.
Я пид гитару тихо заспиваю
И свою тэщу знову пригадай.
Хатка беленька,
чотыреви конца,
Беля ней моя тэша зустричает солнце,
Сыви туманы ей вплылися в косы.
У неделю вранцы нас чэкае в гості.
Сядэмо разу в зэлэнним садочку,
Тэша одягне вышыту сорочку,
В ней найкраща в цілім світі донька,
И найдобріша в світі самогонка.
Хатка беленька,
чотыреви конца,
Беля ней моя тэша зустричает солнце,
Сыви туманы ей вплылися в косы.
У неделю вранцы нас чэкае в гості.
А тэсть выпьє чарку,
другу іще трошки,
Потім достанэ він стару гармошку,
Голову вдарить отэк мельнэ зиля,
Про беленьку хатку и про кари очі,
Про тумани вечоры и бэсоні ночі.
На очах у тэши заблычат слёзынки,
Вона их вытры кінчиком хустынки.
Вэчір тыхэнько у вікно постукал,
Чось він мені казав,
тільки я не слухав,
Я під гитару тыхо заспіваю,
И свою тэшу знову пригадаю,
Хатка белэнка чотэрі ви конца,
Беля ней моя тэша зустричает солнце,
Сыви туманы ей вплылися в косы.
У неделю вранцы нас чэкае в гості.