Знов світанок сипле з риблом по вікні,
моє місто ще дрімає у темноті.
Я збираю спогади сумні,
як листи в старій скрині.
Не спіши,
життя,
не біжи рікою,
дай кофтов тепла,
дай мені спокою,
хай любов моя ще горить,
як свічка,
ти,
моє життя,
ти,
як бистра річка.
Ти пішла, лишивши шепіт на губах,
і дорога в тінях ніби з льоду.
Та я знаю,
десь у небесах ти молилась,
щоб я знайшов свободу.
Не спіши,
життя,
не біжи рікою,
дай кофтов тепла,
дай мені спокою,
хай любов моя ще горить,
як свічка,
ти, моє життя, ти, як бистра річка.
І коли прийде мій час мовчати,
пам'ять знов з тобою буде грати.
І в кожнім подиху,
в краплиній дощу,
я тебе побачу,
я тебе прошу.
Не спіши, життя,
дай ще мить для серця,
хай не зникне світ, хай душа озветься.
Бо любов одна,
то і є дорога,
що веде до тебе
і до самого Бога.