Пам'ятаю
Оля правдиво мені і послала, як подругу щиру людину.
Коли падана дія жовтневим листом, і роз'ятрене серце пече,
ти, мов птах, милосердя прикриєш крилом, безкорисно підставиш плеч.
Моя подруга мила, на життя поріднило, я для тебе у серці гніздечко сумбіло.
Білосніжною вишнею, з лівнина в колишньої, ти приходиш до хати і в душу мою.
Білосніжною вишнею, з лівнина в колишньої, ти приходиш до хати і в душу мою.
Прошуїли песнянками наші роки, та незмінно, як матері, погляд ласкавий.
Повідчуваю твоєї руки, і не стримні очей твоїх добрих загравий.
Будуть світками нашої дружби завжди, світлі зорі в нічій тишині.
Ти потрібна в годину лихої біти.
Ти потрібна в годину лихої біти.
Моя подруга мила, нас життя поріднило.
Я для тебе у серці гніздечко сумбіло.
Білосніжною вишнею, з лівнина в колишньої, ти приходиш до хати і в душу мою.
Моя подруга мила, нас життя поріднило. Я для тебе у серці гніздечко сумбіло.
Білосніжною вишнею, з лівнина в колишньої, ти приходиш до хати і в душу мою.
Моя подруга мила, нас життя поріднило. Я для тебе у серці гніздечко сумбіло.

Моя подруга мила, наш життя поріднило, я для тебе у серці місечко збілю.
Білосніжною вишнею, здивинина в колишньої, ти приходиш до хати і в душу мою.
Білосніжною вишнею, здивинина в колишньої, ти приходиш до хати і в душу мою.