Таке вперше, перший день літа, хоч і досі зима
Таке вперше, люди живуть не по своїх хатах
Таке вперше, по світу розкидана кожна сім'я
Таке вперше, віра в майбутнє, як ніколи жива
Вперше весна промайнула сама, рідним лише в телефоні слова
Життя дедалі зупинився лиш час, за тобою тужу, ніби нема більше нас
Я так давно не чую голос твій, і на серці
Лиш нестерпний біль, я відчуваю як
Мені стає зле, повірити не міг
Але таке вперше, перший день літа, хоч і досі зима
Таке вперше, люди живуть не по своїх хатах
Таке вперше, по світу розкидана кожна сім'я
Таке вперше, віра в майбутнє, як ніколи жива
Закриті очі вже не плачуть, не плачуть, бо не бачать
Біль навколо, людей немає дому
Вперше я тебе не бачу, вже так давно
Не помітив, як розтанувся, як не бачить
Сніг за вікном, тижні, місяці
Один жахливий день, ми жили як могли, лише
Таке вперше, перший день літа, хоч і досі зима
Таке вперше, люди живуть не по своїх хатах
Таке вперше, по світу розкидана кожна сім'я
Таке вперше, віра в майбутнє, як ніколи жива
Віра в майбутнє, як ніколи жива
Таке вперше, перший день літа, хоч і досі зима
Таке вперше, люди живуть не по своїх хатах
Таке вперше, по світу розкидана кожна сім'я
Таке вперше, віра в майбутнє, як ніколи жива
