Наче лампу сонце винкнули на небі,
Наче небо в сіре хтось розфарбував,
Мені темно та безбарно так без тебе.
Я той тах, якому крила хтось ламав,
Нас війна з тобою мила розділила,
Кралася і в освітлу посмішку твою,
Тім війни проклята лиха наробила,
На землі мої щасливому краю,
На землі квітучі неньки України.
Ліця кров
руйнуються міста,
Вірю я, що ми постанемо з руїни,
Покохаємо та віримо в Христа.
Бо летів би до тебе,
таком синє є небо,
Фільний вітер це знає,
як тебе я кохаю.
Вірю,
вірю, буде щастя в кожній хаті,
Щиро вірю, переможемо в війні.
І в обійме мене прийме сива маті,
У вишновому садочку навесні.
Та че ламку сонце винкнули на небі,
На че небо в сіре хтось розфарбував,
Мені темно та безпарно так без тебе,
Як той дах, якого крила хтось сламав.
Бо летів би до тебе,
таком синє є небо,
Фільний вітер це знає,
як тебе я кохаю.
Вірю,
вірю,
буде щастя в кожній хаті,
Щиро вірю,
переможемо в війні.
І в обійме мене прийме сива маті,
У вишновому садочку навесні.
Та че ламку сонце винкнули на небі,
На че небо в сіре хтось розфарбував,
Мені темно та безпарно так без тебе,
Як той дах, якому крила хтось сламав.