Щодня молилась мати, щоб син її вцілів.
Кому ж найкраще знати, яких добраки слів?
Життя йому просила, війна загнала в путь.
Він на фасаді вірив, що дома вірно ждуть.
Менали сина кулі, менали і на пасті,
І все у нього склалося в житті.
Зеленовокий хлопець,
що воював у щасті,
Співав пісні у п'ятому худі.
А діти малювали,
що у батька ордени,
І з гордістю чекали повернення з війни.
Листи йому писали,
бо глушать Київ стар,
Щоб душу зігрівали,
мов сонечку з-за хмар.
Менали батька кулі,
менали і на пасті,
І все у нього склалося в житті.
Зеленовокий хлопець,
що воював у щасті,
Співав пісні у п'ятому худі.
Кохана його і Люба стискала кулаки,
Кусала собі губи, тягар не зла тяжкий.
Чекала і марніла, і сірим став їй звіт,
І господа благала,
щоб не ростить сиріт.
Тому менали кулі,
менали і на пасті,
І все у нього склалося в житті.
Зеленовокий хлопець,
що воював у щасті,
Співав пісні у п'ятому худі.
Молітеся,
братове,
відкиньте сіріту,
Стілить могутнє слово,
розвіє страх і сум.
І єднайтесь,
це успіх принесе,
От вічно пам'ятайте,
земля понад усе.
Його менали кулі,
менали і на пасті,
І все у нього склалося в житті.
Зеленовокий хлопець,
що воював у щасті,
Співав пісні у п'ятому худі.