Покмурились брови,
очі замислені,
вітряні.
Крутить годинник замучені стрілки вперед.
Затихли слова,
що мчались до тебе,
Так віддано,
заплутались вирівною з багнених тенек.
Осінню котре зустрічає тебе хмарочосами,
Губи ця знатопло в вітках низького метро.
Я все збираю думки твоїй ранішній зрослими,
Пекую валізи для себе, для тебе на збор.
Все задощило,
місто вкривається холодом,
Милий вість туманами впала під ноги,
Лежить
забуті дороги,
ноги стернею поколоті.
Я все пам'ятатиму, кожну загублену мисль.
Осінню котре зустрічає тебе хмарочосами,
Губи ця знатопло в вітках низького метро.
Я все збираю думки твоєї ранішній зрослими,
Пекую валізи для себе, для тебе на збор.
Я днів серахую,
збиваючись в датах,
Сонце холодне,
ночі крихкі.
Я не стомлюся ламати всі грати,
Скільки б не сипали з часу мої піски.
Осінню котре зустрічає тебе хмарочосами,
Губи ця знатопло в вітках низького метро.
Я все збираю думки твоєї ранішній зрослими,
Пекую валізи для себе, для тебе на збор.
Осінню котре зустрічає тебе хмарочосами,
Губи ця знатопло в вітках низького метро.
Я все збираю думки твоєї ранішній зрослими,
Пекую валізи для себе,
для тебе на збор.