Коли ходила ти по хмарах,
По хмарах, по хмарах
Збиваючи дощі ногами,
І навіть вітерним ночами,
Що завжди весело тобі.
Була ти часом непомітна,
Не вірила словам солодким,
Як квітка ніжна і день дітна,
У танці розкривала стиль.
Танцуй,
посуніш пустелі,
Малюй,
навіть дні дощем ти люби,
Як ніколи більше, ім байдуже, Що скажуть інші.
Танцуй,
посуніш пустелі,
Малюй,
навіть дні дощем ти люби,
Як ніколи більше,
ім байдуже,
Що скажуть інші.
Земля від танцю оживає,
Виходять ріки з берегів,
Сади пустелі виростають,
Продовжуй, і не треба слів.
Танцуй,
посуніш пустелі,
Малюй,
навіть дні дощем ти люби,
Як ніколи більше, ім байдуже, Що скажуть інші.
Танцуй,
посуніш пустелі,
Малюй,
навіть дні дощем ти люби,
Як ніколи більше, ім байдуже, Що скажуть інші.
Танцуй,
посуніш пустелі,
Малюй,
навіть дні дощем ти люби,
Як ніколи більше, ім байдуже, Що скажуть інші.
Танцуй,
посуніш пустелі,
Малюй,
навіть дні дощем ти люби,
Як ніколи більше,
ім байдуже,
Що скажуть інші.
Танцуй,
посуніш пустелі,
Малюй,
навіть дні дощем ти люби,
Як ніколи більше,
ім байдуже,
Що скажуть інші.