З того світу боротьтя не бува ніколи
І тому я п'ю життя, мовлю, суранково
П'ю невдачу гіркоту
І золоткий успіх
Суету і самоту
Щастя і біду
На цьому світі пий соколи
На цьому світі не дадуть
Мертві бджолиikle Не годуть
Мертвелький,
а я от, хаю й до істерики!
І листво, буйнє мо, материки!
Якій зі днами став, і менш немає
Метелики,
вони чекали прише я і ти,
Колись знайдемо з нею як вони,
і з ними повітаєм.
Пію в тумані, на залі, піки мед, кохання,
Бо живу я на землі вперше і востаннє.
Пію до дна,
до дна,
до дна,
муки і страждання,
І хмелію без вина,
бо в душі весна.
На цім світі писоколи,
на цім світі не гадуть,
Мертві бджоли,
мертві бджоли,
мертві бджоли не гудуть.
Мертві бджоли не гудуть.
На цім світі писоколи,
на цім світі не гадуть,
Мертві бджоли,
мертві бджоли,
мертві бджоли не гудуть.
Мертві бджоли,
а я втухаю до істерики,
І ми з тобою нема материки,
Які зібралися і менш немає.