Якостную картинку болю передаст мой пиксель,
Який ношу я в этом божевильном твин пиксель.
О черном овигване там Делора Палмер,
Где нам приписал небесный лор на Палме.
Рядки заразумели, клоун не потребни,
Промовить потенциальный рядовой клавы потребны.
Знаю, и это наибольшая для меня
Отзнака, забыв потребную
Улицу недалеко от знака,
Пешеходный переход,
Дивлюсь в монитор и думаю,
Из нашего света на той,
Такой прямой сегодня, за швидкие
Неповторной, чтобы свои не мне ходили,
Я еду по дроне, меня чекает
Триста пятый, это позывный,
Он допомог ведра, за как только я подзвонил,
Мы обьимаемся,
расходимся,
но протестом,
В сердце несем,
наше заряженное братерство,
Ревняемся один на одного,
как юнги,
Хоть я не видел РПГ,
а он не видел юнга,
Но обе-два мы видели вместе,
Один в одном,
не купленную правду и верность,
В машине бит вбивает ДМХ,
Я смотрю на себя в зеркало,
ДМХ,
Фактор,
где я так весело читал пид Дэма,
Мама подзвонила, как справа сыну пид Дэма,
Еду по люду,
заберу до дому,
В голове чекают рядки,
как в багажнику дроны,
А как там тато, звонил, что казав,
Знову витягнулися назад,
Тримается его бригада,
а с нею мей тато,
Ему пятьдесят девять,
Але спробуй зламати,
тепер из автомата,
Манев по кельцу на бусе,
Целую маму,
до звязку приведу к бусе,
Из неба падает дождь, не начи слезы бога,
Але він спит, его в годильник сирены тревога,
Ще не пидимае, хоть лунае гучный,
Высокий третий риг, точніше десятый,
Точніше трёхсотый, точніше шесты сотый,
Харастелиты, Тёма, не в тому річ,
Восполита,
одні рубали правду,
інші на податок груші,
В крові ішов народ, від берестечка до бучі,
І не знаходив волю, і не знаходив споки,
Заїду на заправку, по дорозі око,
Залю на півтору, як завжды поўду далі,
Я дуже схожий на дедала, що згубрів детали,
Від своїх крылэ все шукає, ху повній темэні,
Задає пытањ, скільки років на що темэні,
Колы народ знову бажає натягнуть кокошник,
Гайанита скаже, кожный, я також ні,
Та на діле все ж послухає, а про майне?
Мане мої слова писались для людэни, для увэць,
Кажуть, лояк сходить на нівэць, ще не увэць,
Зупыняюсь на чырвоном, у мэрси справа,
Рае баста, приїхали, браво!
Можлэво, чырэс цэмэ вильнэмэ нэгодні статы,
Як сто списав, духові нэмічні кастраты,
Та нэ всі, спротэвща трымаўч роняны,
Кулямы і голосом, рымамы і дронамы,
Хэй на лоб подбивляся тріщэны,
Та дух козацтва нэ вывітрэвся чищэмы!
Волююць свободу більшэ за монэты, любым,
І чыкаю Україна, як мэнэты, люба,
Головне не запізнэтэсь, як гарішнэко до храма,
Куда я ехав, вчасно, привит, крахана!
Заправляю свою джету,
Заправляю свою джету,
И еду до тебя,
Еду до тебя,
Я мэй джета входам, як багатэ иншэх,
Як багатэ иншэх,
Не мэ цэ пачэлэ, я дгодэн, та мэ цэ закінчэму,
Мэ цэ закінчэму!