Обійми мене, мамо,
щоб набутися разом,
Щоб напитись обіймів,
посопіть дитинчам,
І помовчати разом,
і потішитись джазом,
І спекти твого хліба,
щоб плечем до плеча,
Бо прийшли ми у світ,
щоб набутися разом,
Набутися разом,
прийшли у цей світ,
І втім наше щастя,
і втім наша радість,
І втім наша доля,
і вічний полі.
Обійми мене, доню,
щоб набутися разом,
Щоб напитись обіймів,
вгамувати свій щем,
Давай, доню, посадим наші квіти у вази,
І гуманітимем довго
під осіннім дощем,
Бо прийшли ми у світ,
щоб набутися разом,
Набутися разом,
у двох досхочу,
І втім наше щастя,
і втім наші крила,
І ними я, доню,
по небу лечу.
Обійми мене, любий,
щоб набутися разом,
І вдихнути кохання,
аж до щастя сльози,
Давай нині пом'яним
усіх тих, хто не з нами,
І наріжемо потім на корзини лози,
Бо прийшли ми у світ,
щоб набутися разом,
Набутися разом,
прийшли у цей світ,
І втім наше щастя,
і втім наша радість,
І втім наша доля,
і вічний політ.
Обійми мене, Боже,
щоб набутися разом,
Доторкнутись з тобою до всіх таїн буття,
І прости мені, Боже,
за помилки й образи,
Бо без тебе, мій Боже,
не буває життя.
А прийшли ми у світ,
щоб набутися разом,
Набутися разом,
в любові твої,
І втім наше щастя,
і втім наша віра,
І втім наший спокій, і світло надій.
Лиш тім наший спокій,
Лиш тім наше щастя,
І світло надій.