Місто зоряних очей,
серед тисячі ночей,
одна моя.
Я вичу своїм шляхом,
непамітним спалахом зорі вгорі.
Місто зоряних очей,
серед зітканих речей,
беру свою.
І несу туди, де ти наваштовуєш світи людей.
І неба буде мало,
мало,
де сонце вітало, знало.
Сонце вітало,
знало.
Ми
не самовиті,
злиті,
застяло побиті,
вкриті.
Місто зоряних очей,
серед зламаних ночей,
створив прорив.
Те нас намалював, те, як завжди уявляв життя,
биття.
Місто зоряних очей,
серед марних зустрічей,
знайшов любов.
І тепер не відпущу, соколито пригощу тепло піно.
І
неба буде мало,
мало,
де сонце вітало,
знало.
Ми не самовиті,
злиті,
щастямо побиті,
вкриті.
Місто зоряних очей, серед тисячі ночей, мало,
мало.
Місто зоряних очей,
серед марних зустрічей,
знайшов любов.