Легені на зовні, заточені в морі, я болею місяць, я давно безодні
Немає лікарства від мертвої волі, лікуй моє серце, воно мене колить
В мене не існує я зоряний крик, у дереві часу я сужений лист
Більше паперу я чую твій слиз, продовження смерті буде травовик
Мій альбоматер землів, який спів, дракони у крові і безалі слів
Життя мультиплеєр, немає ревзів, відродження Бога світаном зедрів
Порох залишиться в порохівниці, постріл здивує усіх, не звелися
Якщо я і країна, де моя столиця, над цією зі мною сімейна рубниця
Моя могила вперед зінила, розпросу і крила, і кров з неї вжила
Помилка вродлива, не буває дива, за що ти картаєш, моя несмілива
Я не хочу відчувати більше нічого, серце кришталеве розбиває
Піздло, не кажи мені нічого, це все безглуздо
Кратому мій кавдаро, і спокій я там тону
Моя лисера, залиш мене тут, дорога пуста, в останню путь
Дякую всевишній, що мене благословив, серед манихинів почуваюся живим
Дякую всевишній, що мене благословив, серед манихинів почуваюся живим
Дякую всевишній, що мене благословив, серед манихинів почуваюся живим
Іноді лечу на мав, після тих далекої твари, сука, не треба поврати моє серце в жію без ран
Сука, я все ще сам, голові ніби уран, друть мій йобаний сан перестав
Думати все хто ще став, мало сенсую, ще й перестав
Думати просто ще про моїх ногах, я лечу вище за всі ці місця, куди несе нас наш чіпак
Я вище місяця, сука, не бійся, це все таки похуй на мене і мій затяг
Я дую боги, щоб відчути себе трішки більшим за глаз, трішки більшу реврах
Бачу я кожного разу знову трішки менше для вас і менше, і менше, хто б це полікував
Сука не знає, що у нас в руках, у світі я просто пропал, я попал, тому я просто дуй і пропал
Легко дивиться, не прийняття, сук не моя, суку це всі та не я
Але я не у всіх дівчат, звай це земля, я вже десь вище, я вже десь там
Думаю, що принесе мені зарядний шлях, зарядний шлях
Думаю, що принесе мені ці небеса
Думаю, що принесе мені ці небеса
Думаю, що принесе мені
Що принесе мені зарядний шлях, зарядний шлях