Ми зустрілися в останнє,
першу мить ти зрозумів.
Лини в затишні кав'ярні,
пустоцвіт красивих слів.
На устах моїх причистих чи іронія, чи сміх.
І не треба слів барвистих,
ти мій янгол,
і я твій гріх.
Знає, кохани, я забула, мрі весенковий зоря пак.
Знову зима крило макнула,
вже не цвіте кохання сад.
Знає,
кохани,
я щаслива,
в серці моїм сяди цвітуть.
Громий розлук,
стечання злива,
це в коханні суть.
Просто,
друзі,
як банально давня фраза ця звучить.
Поміркуємо реально,
ця гірка розлуки мить.
Хвіти нашого кохання замітає білий сніг.
І не треба оправдання,
ти мій янгол, і я твій гріх.
Знає, кохани, я забула, мрі весенковий зоря пак.
Знову зима крило макнула,
вже не цвіте кохання сад.
Знає,
кохани,
я щаслива,
в серці моїм сяди цвітуть.
Громий розлук,
стечання злива,
це в коханні суть.
Знає, кохани, я забула, мрі весенковий зоря пак.
Знову зима крило макнула,
вже не цвіте кохання сад.
Знає,
кохани,
я щаслива,
в серці моїм сяди цвітуть.
Громий розлук,
стечання злива,
це в коханні суть.
Громий розлук,
стечання злива,
це в коханні суть.