Любо-любо-любо
Мама, я думав, що був закоханий
Світ давав натяки, що це сон
Я був сліпий, з закритими вухами
І сліпо вірив, що знайшов
Правду гірку відмовлявся слухати
Нащо вона колемешив
Тоді я думав, що знаю
Тоді я думав, що пізнаю
Прийшло покарання моїй наїдності
Брехня стала правдою між розмов
Зубив себе та останки гідності
Тоді я вперше прокляв
Розбита вщент обіцянка вірності
Пусте звучання слова входить я ще не знав Тоді себе запитав
Що таке?
І де живе?
Кому цвіте?
І де знайти?
Що таке?
І де живе?
Кому цвіте?
І де знайти?
Любо-любо-любо Мама,
вони захопили вулиці,
в скверах та парках
Бачив їх знов,
ті,
що знаходять в собі хоробрості Ті,
що живуть безничливі,
ті,
що пливуть у своїй реальності
Тільки вона коли маєш,
для них відкрила себе Колись мене також знайде
Мамо,
я знову обклався книгами,
виснажений від пустих розмов
На все забудь десь поміж інтригами,
між обіцянками про
Десь між морозами та відлими,
колись я точно знайду
Та поки ще не пізнав,
тому тебе запитав
Що таке?
І де живе?
Кому цвіте?
І де знайти?
Що таке?
І де живе?
Кому цвіте?
І де знайти?
Що таке?
І де живе?
Кому цвіте?
І де знайти?
Що таке?
І де живе?
Кому цвіте?
І де знайти?
Що таке?
І де живе?
Кому цвіте?
І де знайти?