Хіба тільки війна, це те, що об'єднало нас?
Чому тільки тоді війна, коли ми пропітались?
Хіба вчотири рідко ти подумав, що ти в силах
Прокинутися у світ, де безпека пахне сирістю?
Чому через війну почала відрізнятися до скрові нас?
Кроніх ми здавали зайчинятами
І можна бути просто нерозбірливим сусідом
Схилом, яке кидає в тебе кістки за обідом?
Чому тільки знову спонукають визначатись,
хто не принесе біди?
А хто тільки визначається, хіба тільки труп
Нам покаже, хто інакший, хіба тільки труп
Може бути вчорашнім
Чому тільки війна вмикнула аналітику,
нарешті стало тупо бути поза політикою?
Хіба через війну можна тільки померти?
Яка кількість життів дарується ціною смерті?
Коли ще радикальність може бути відвертішою?
Коли ще раз агресор врешті точно стане жертвою?
Коли ти не живий,
значить не в змозі кричати Якщо ти не збирався,
значить варто вже почати
В некрозу з'являється межа демаркації,
в лімфову злак зникають метастази окупації
Фінальний кадр сцена темної онкодиспансер,
в якому застрелився їх останній офіцер