Я чути...
Куди зникала ось та легкість?
Я тричі думаю, що кажу, це вже не те.
Грію ці флешбечі в кожному куплеті.
Чи вийде, не помітить твоє лице.
Вріжді ж в цю словах у руках у малюнках,
не зможу стисло описати їх.
Хочу би, твій жепи досі чується у моїх вухах.
Слідкує, аби я не загубив слів.
Ти постійно в моїх тупках...
Ха-ха-ха-ха...
Ледвіж кутоль гав,
але й шов передлічені години до вхідного її сперечуття
Вітер за кордон не дістав мене,
ми винесли наші роки життя в відкритий ократ
Ледвіж кутоль гав,
але й шов передлічені години до вхідного її сперечуття
Вітер за кордон не дістав мене,
ми винесли наші роки життя в відкритий ократ
Я ще подекуди заходив в наш музей,
допоки якось не дізнався,
що ти його знесла
Знана проблема націлуваних печей,
чи важко тобі було нищити своє мистецтво?
Ми ще поєднані прозорими нитками,
їх неможливо зрізати попри усе бажання
Завтра думки про тебе стануть слабше,
Я розчаровуюсь і це прекрасно,
Я присягаюсь, ніколи не скажу,
Навіщо ми ці починали?
Завтра думки про тебе стануть слабше,
Я розчаровуюсь і це прекрасно,
Я присягаюсь, ніколи не скажу,
Навіщо ми ці починали?
Ледвіж гав,
але й шов передлічені години до вхідного її сперечуття
Вітер за кордону не дістав мене,
ми винесли наші роки життя в відкритий океан
Ледвіж гав,
але й шов передлічені години до вхідного її сперечуття
Вітер за кордону не дістав мене,
ми винесли наші роки життя в відкритий океан