Чом
час тебе забути не дає,
Спогад кожен раз ту пору зве,
Аж бентежить серденько моє.
Той час,
як любов серця іднала нас,
Небо було в розсипах зірок,
І до щастя нам лишався лише крок.
Запитаю неба,
хай розкажуть зорі Про мою надію і любов.
Лише мене,
кохай,
однолив серці май,
Покличи,
я прийду,
бо я люблю.
То ж знай,
покличи, я прийду до тебе в гай,
Сумніви розвію, так і знай,
Тільки ти завжди мене кохай.
Кохай,
поклич,
бо соніш по хмарах я прийду,
З гір на крилах вітру прилечу,
Зорю падом сни твої впаду.
Знай,
два крила в любові я і ти,
Отже разом нам в житті іти,
Щоб не звідать віч із самоти.
Де ти, де?
Відгубнись на перекіп всьому,
Вір прошу лиш серцю одному,
Тільки серцю довіряй йому.
Запитаю неба,
хай розкажуть зорі Про мою надію і любов.
Лише мене,
кохай,
однолив серці май,
Покличи,
я прийду,
бо я люблю.
То ж знай,
покличи, я прийду до тебе в гай,
Сумніви розвію, так і знай,
Тільки ти завжди мене кохай.
Кохай,
поклич,
бо соніш по хмарах я прийду,
З гір на крилах вітру прилечу,
Зорю падом сни твої впаду.
То ж знай,
покличи, я прийду до тебе в гай,
Сумніви розвію, так і знай,
Тільки ти завжди мене кохай.
Кохай,
поклич,
бо соніш по хмарах я прийду,
З гір на крилах вітру прилечу,
Зорю падом сни твої впаду.