А ми удвох,
хоча й не схожі,
навколо сніг і душі порожні.
Ми серед них,
закохані винні,
а ми удвох,
нічому не винні.
Скільки б часу не пройшло, ти моє крило,
я твоє крило.
Що б у світі не було,
ти моє крило, я твоє крило.
Хай сотні ролей навкруги забороняють нам іти,
я знаю кожен біль, що топить з береги.
А ми удвох,
хоча й не схожі,
навколо сніг і душі порожні.
Ми серед них,
закохані винні,
а ми удвох,
нічому не винні.
А ми удвох,
хоча й не схожі,
навколо сніг і душі порожні.
Ми серед них,
закохані винні,
а ми удвох,
нічому не винні.
Так багато навколо однакових рук,
в одних ніжність,
інші в кулак.
І однакові очі гратимуть в гру,
годні щиро,
інші не так.
Між однакових вулиць однакові дні,
з точки авточку бей назад.
Але ти, але я не однакові, ні.
Проте справжні,
хто б чо не казав,
вони з сонця їдять і до сонця летять,
щоб лишати іще яскравіше.
А мені так спокійно з тобою містяти,
мороз нам читав свої вірші.
Вони дивляться так,
що я наскрізь дірки у моїм серці і на твоїй спині.
Але ми їм тепло і любов навпаки,
ми нічому не винні.
А ми удвох,
хоча й не схожі,
навколо сніг і душі порожні.
Ми серед них, закохані винні,
а ми удвох, нічому не винні.
А ми удвох,
хоча й не схожі,
навколо сніг і душі порожні.
Ми серед них,
закохані винні,
а ми удвох,
нічому не винні.
Скільки б часу не пройшло,
ти моє крило,
є твоє крило.
Що б у світі не було,
ти моє крило,
є твоє крило.