Стилю стиглі травиТак хочеться встатиСказав командир, що йдемо на світанніЯ по думки лину до рідної хатиДо завтрашній день може стати останнійНе можу заснути, болять живі раниІ знаю, здається, всі плями на стиліМедична сестричка так схожа на мамуЧарує всю ніч у моєї пустеліТак хочеться спати, так хочеться встатиСвоїми ногами під логи торкнутисьЯк дивно і страшно з цієї палатиУже не таким, як тиму повернутисьІ сниться солдатам стара біла хатаДитинства колиска, батьківський порівМи будемо гідними вас, наші браттяВиянули наші винаш оберігПід сонцем палючим ми вже другий місяцьВід втоми і спеки злипаються вікиІ кожної ночі ракети нас місятьТоді не до сну, тут би тільки цілітиТак хочеться спати, так хочеться встатиНа повний свій зріз і полями пройтисяВдягтися у білу нову вишиванкуНе наче я щойно на світ народивсяКилились додому в божані знаменаІ біль невимовний рве душу наш маттяМи вас пам'ятаємо всіхБо імено ми будемо гідними вас, наші браттяКилини мунили два кріст, плач і рданняІ слава героям пронизує простірЗ плясном непорушним дівчата і хлопціІ рідна земля їм слугує за постірІ сниться солдатам стара віраМила хата, дитинства колискаБатьківський порігМи будемо гідними вас, наші браттяВи ядом наш, ви наш у берегуВи ядом наш, ви наш у берегуВи ядом наш, ви наш у берегу