Високо летиш і не скажеш,
Як солодко ти спиш
і гірко засинаєш.
Океани слів хотіла
небу розказати,
Та мудрість всіх пляхів
Вчасно засинати.
Доля
усіх птиць на дахах
Будинків засинати.
Сон стерегти,
бо усні доповідати.
В берег стережи
лити звістку надіслати.
Чому на березі
груддя полнося мртві?
Вона сон надій, вона солодий,
вона сон надій.
Полнося мртві.
