На луце одна квитка расцвела,
Маленька, нижна,
скромна и тиха.
Да озернулась не одна она,
Довкола краса,
ризнобарвна, втиха.
Тут маки, ромашки, звеночки сини,
Все инчи и жодна, не краща, чы гирша.
Бо кожна в цим поли, мов дар у родыни,
И кожна потрібна, шоб радість зросла.
И мы моквиты
з різными барвами, Розум натхнення,
сыла и спирь.
У різности наші велике багатство,
И едність як вогонь,
що всіх нас зігрів.
Тож дякуймо Богу
за цю гармонію, За друзів, за братів,
за кожен талант.
Разом мы творимо дивну симфонію,
Як квиты в букеті,
едзині яскраві і без вас.
Уси мы моквиты
з різными барвами, Розум натхнення,
сыла и спирь.
У різности наші велике багатство,
И едність як вогонь,
що всіх нас зігрів.
Дякуймо Богу
за цю гармонію, За друзів, за братів,
за кожен талант.
Разом мы творимо дивну симфонію,
Як квиты в букеті,
едзині яскраві и без вас.
Уси мы моквиты
с ризными барвами, Розум натхнення,
сыла и спирь.
У різности нашій велике багатство,
И едність як вогонь,
що всіх нас зігрів.