Вона була, як весна,
Що кохання жила.
Ніби сонце зірівало
Все нам коло собою,
Як ромашка цвіла,
Як дитина мала.
Так доли нас до всього,
Що мамило красою.
Жаль, не знала вона,
Що любові нема,
Що немає кохання В твоїм серці.
Так жаль,
а ти зрадив її, Полюбив ви і тоді,
Ти побачив, що немає Краще в небі, на землі.
Стало сонце,
Чуже стало небо, Не те,
ніж не сердень Ромашки.
Розбивало світ болю,
Та вона розсвіте І забуде тебе.
Не роби так, як б хочеш, Щоб зробили з тобою.
Жаль, не знала вона,
Що любові нема, Що немає кохання В твоїм серці.
Так жаль,
а ти зрадив її,
Полюбив ви і тоді,
Ти побачив, що немає Краще в небі, на землі.
Жаль, не знала вона,
Що любові нема, Що немає кохання
В твоїм серці.
Так жаль,
а ти зрадив її,
Полюбив ви і тоді,
Ти побачив, що немає Краще в небі, на землі.