Пане Симоне
Аж біло, де в того болю чекай чи межах
Нестори, Орлику, перші із Джобсів
У вмудрій реєстрі написані ми
Пане Чупринко, а що то за хлопці
Кості білі в снігах, коли ми
Першопокликаний чуєш антріп
Злагідних тиш, нерозкритих могил
Хто там виходить, аж небо зоріє
Ангели кажеш, лишай, щоби скрив
Тіні Івана, Богдана, Максима
Іван той, що гонта, чи зроду мазеп
Стоять та докірливо перед очима
Гори розправили плечі, а степ
Кожне стебло навертається з писом
Так, що не схилиш, хоч як не хили
І так чорно-брово, і так біло-бризло
Питається тиша у тиші колишньому
Тише!
Питається тиша у тиші колишньому
Коли?
