Зусь по простору, як лесо, гріжу в себе, бо химерне
Паду скоро, наче небо, ти не шариш мої теми
Я такий білий, що зелений, я такий живий, що мертвий
Кров дичить по моїх венах, тому ти можеш чути мене
Мене вже не грузить земна, відколи усвідомив, що ніхто себе не верне
Бо кожен з ножей смертний, кожен з коми вийшов з теми
Знаю, що у мене в ревах, я любів комара, живий, як мої проблеми
Як жаль, що не такий крутий, як всі ці хлопці
Як жаль, що я лиш пив, принаймні, так я усвідомив
Як жаль, що не прилив, руками до нікого
Як жаль, що не такий, хоч по людям утонуть
Я поки притомний, дивись, мій світ притомний
Він складений з картону мий
Мені вистачає ножича, що найкрутіший хлопців
Всіх моїх хлопців і всіх цих хлопців
Бейбі, не вихопить мій мозок
Так я згаличений, сука, поляк у крові
Що ти знаєш про стиль, сука, чи знаєш ти про мій?
Мене відторгнув люк та обійдусь якось без них
Ближні відторгнув ній, твій пошип палить мій твій
Я згаличений
Ближні відторгнув ній, твій пошип палить мій твій
Чого ти хочеш від мене?
Я найкращий вбив ця часу, що ж ти хочеш від мене?
Зробив ще пару тяжок, мене знову так бедить
Мене затягує в пекло, в бездну
Я з криком просинаюсь, адже ненавиджу сонце
Мої думки палають в навушниках треки Боунса
Люди постійно палять, я знову ховаю погляд
Чому тебе лякає моя вічна безодня?
Я не сумний сьогодні, я завжди наче осінь
Безсоння виїдає мої втомлені очі
Я не сумний ніколи, просто багато крові
Мене не стане, ти скажеш, що я кльовий
Я без радістю дізнався, що ти зараз відчуваєш
Дуже жаль, це нереально, навіть бідним тема
На моїх вухах мій віна, каша з мізки в нас сніданок
Я упав, поранив тіло, зранця йде, але ціна
Такий захід тут повсюду, вільно лазить дичина
Ці заводи безробітні, старті променю мовчать
Мовчать!
Мені нікуди спішити, все ще вдівдав на прозрак
Швидкість, наче Інтерсіті, зустрічаюча стіна
Мої сусіди — це химери, люди з рисами
Тварин треба прикинутися, мертвим вирватися з галичини
Куди дікати, якщо вірить вже давним-давно в крові
Мій план не вдався, я попав, будь ласка, краще мене вбий
Смерть забере в мене все, я заберу її
Гнів'я, білий сніг
Я покидаю критий світ, мої корені вп'ялися в рідну землю
На човени я висушу всі артерії, щоб не стати
Манекеном і тому тікаю в галичину
Тікаю в галичину
Тікаю в галичину
Тікаю в галичину
Тікаю в галичину
Тікаю в галичину
Я прошу у долі дозволу залишитися
Осторонь покинути світ роздумів
Палинути на острови людьми кинуті
Острови лягти і потонути у піску
У лій моря роблять шум
Мерка дві під небо, я кров тече, я не втечу
Не втікач, але втікаю, не вайтло, бали курю
Я мігрант у людських снах, я тікаю від примара, я не втік
Одним із них став, моя кара, це твій страх