Грех,
на вулиці ми попри хату біг,
А ми пустили його на поріг.
І він у нашім домі сир розріг,
Та й назбирався цілий миг.
І як тепер не розв'язати його?
А я питаюся себе чого?
Чого шукати десь в життю зірець,
Якщо всьому прийде кінець?
Йой нагрішем,
щоб було чим кайдесь,
Йой поспішем,
щоб доста пожити,
Кіков життю розв'язь його маньтесь,
Лиш би,
лиш би,
лиш би успіти любить.
За маю, за маю душу,
Я жити по-правдьому шоу, За маю загрішну душку,
А як все скінчиться, зробіть мені грошку.
Світ начим зійшовся і начим стоїть,
Перекласти б його у весну берег,
Аби лиш за собою лишити слід,
Як просто усе тепер згучить.
Коли ти знаєш, що є основне,
Коли жиєш в усіх їхній але,
Коли всі плачуть руки молодець,
Але всьому прийде кінець.
Йой нагрішем, щоб було чим кайдесь,
Йой поспішем,
щоб доста пожити,
Кіков життю розв'язь його маньтесь,
Лиш би,
лиш би,
лиш би успіти любить.
Але жити так хочеться, як останню годяну,
Та й на шо ж мене тай пан Біг сотворив,
як людяну.
Я не знаю, як треба,
мені ближче набути,
Яка смітна потреба, збол світів цим буть.
За мою, за мою душу!
Я жити по-правді мала шо,
За мою загрішну душку.
А як все скінчеться, зрубєть мені грушку.
За мою, за мою душу!
Я жити по-правді мала шо, За мою загрішну душку.
А як все скінчеться, зрубєть мені грушку.