Останні миті життя, і вже нема вороття,
І дати спогаді уйдуть до нуля.
Надія з Вірою десь ховали з часею веселе плече,
Раптом хтось підставля.
Вони літають по снігу і під дощем,
Вони вкривають необалимим плащем,
Вони вертають нас, коли ми не ми.
У літо з зими,
коли пронизує біль,
І морок йде звідусіль,
Молитву Янулам кинь в ес-емес.
Тебе почують вони в тилу і в пащі війни,
Без пана це її як форми чудес.
Вони літають по снігу і під дощем,
Вони вкривають необалимим плащем,
Вони вертають нас,
коли ми не ми.
У літо з зими.
Їх розум,
їхні серця,
Іх очею зерця,
Їх інструменти,
і руки одне.
Їх вірність клятві веде,
І біра не підведе,
Не видно крил,
але кожен збагне.
Вони літають по снігу і під дощем,
Вони вкривають необалимим плащем,
Вони вертають нас,
коли ми не ми.
У літо з зими.
Вони літають,
Вони вкривають,
Вони вертають нас, коли ми не ми.
У літо з зими.